Про мережу установ продуктивності АПК

Система продуктивності, що нині сформувалася в Україні, – результат тривалого розвитку, який мав періоди піднесення і занепаду, швидкого поступу і руйнації. Однак усі ці періоди позначені копіткою працею фахівців, нагромадженням досвіду й глибоких ґрунтовних знань.

1956 року, за рішенням Уряду України, у кожній області було створено зональні нормативно-дослідні пункти, а 1976 – Центральну республіканську сільськогосподарську нормативно-дослідну станцію Міністерства сільського господарства України. Згодом вони перетворились з вузькоспеціалізованих організацій у багатогалузеву мережу регіональних науково-дослідних центрів з праці Мінагрополітики України.

Основні напрями діяльності: створення нормативної бази з праці більш як для 100 галузей і підгалузей АПК, удосконалення соціально-трудових відносин і мотивації праці, тарифікація професій і робіт, експертизи витрат праці та цін на продукцію машинобудування, інформатизація і створення програмного забезпечення для наукових досліджень і виробничого застосування, а також розробка нормативів витрат живої та уречевленої праці за договорами.

1998 року Міністерством агропромислового комплексу України на базі ліквідованої Центральної республіканської сільськогосподарської нормативно-дослідної станції і Державного проектного і впроваджувального центру організації праці створено Науково-дослідний центр нормативів праці (Центр “Агропромпраця”), мережу зональних, регіональних Центрів та Центр нормативів праці на нову техніку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01. 07. 2002 р. № 873 та за наказом Мінагрополітики України від 27. 07. 2002 р. № 212 Центр “Агропромпраця”, зональні й обласні центри реорганізовані в Український науково-дослідний інститут та зональні і регіональні центри продуктивності агропромислового комплексу Мінагрополітики України.

2011 року мережа установ продуктивності агропромислового комплексу в різних організаційних формах відзначила своє 55-річчя.